Прислів'я та приказки про мову

o   Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

o    Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

o    Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.

o    Більше діла — менше слів.

o    Будь господарем своєму слову.

o    Мовивши слово, треба бути йому паном.

o    Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

o    Від красних слів язик не відсохне.

o    Від солодких слів кислиці не посолодшають.

o    Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

o    Від теплого слова і лід розмерзається.

o    Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

o    Впік мене тим словом, не треба й вогню.

o    Гостре словечко коле сердечко.

o    Де мало слів, там більше правди.

o    Діла говорять голосніше, як слова.

o    Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

o    Добре слово краще, ніж готові гроші.

o    Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

o    За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

o    З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

o    І від солодких слів буває гірко.

o    Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

o    Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

o    Красне слово — золотий ключ.

o    Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

o    Краще переконувати словами, як кулаками.

o    М'які слова і камінь крушать.

o    На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

o    Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

o    Не кидай слова на вітер.

o    Не так то він діє, як тим словом сіє.

o    Шабля ранить тіло, а слово — душу.

o    Слово — не полова, язик — не помело.

o    Слова пристають, як горох до стінки.

o    Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

o    Слово — вітер, письмо — грунт.

o    Слово до ради, а руки — до звади.

o    Слово до слова — зложиться мова.

o    Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

o    Слово старше, ніж гроші.

o    Удар забувається, а слово пам'ятається.

o    Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

o    Чиєсь одне слово губить діло.

o    Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

o    Як овечка: не мовить ні словечка.

o    Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

o    Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

o    Перше погадай, потім повідай.

o    Що кому треба, той про те й теребить.

o    Байка байкою, а борщ стигне.

o    Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

o    Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

o    Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

o    Дурний язик попереду розуму біжить.

o    Дурний язик — голові не приятель.